1. Батькам бажано подивитися на будь-яку конфліктну ситуацію "очима дитини".
2. Роблячи зауваження дитині, необхідно обговорювати особливості її поведінки, а не її особистість у цілому.
3. Краще говорити більше про спостереження, а не висновки, навішуючи "ярлики" на дитину і програмуючи її на невдачі.
4.
Описуючи поведінку, уникайте висловів "Ти завжди…" або "Ти ніколи…".
Замість них використовуйте: "Коли так пізно повертаються додому, то я
відчуваю тривогу, я хвилююсь…", "Мені б хотілося…" або "Я прошу тебе…".
5.
Батькам бажано пам'ятати про значення і вплив своїх манер, міміки,
жестів, пози на дитину та на сприймання і вирішення конфліктів.
6. Реагувати на дитину з теплотою та піклуванням.
7. Хвалити дитину та підтримувати її.
8. Бути уважними до дитини.
9. Навіювати дитині позитивне.
10. Приймати дитину такою, якою вона є.
11. Не згадувати без особливої потреби негативні ситуації з минулого дитини.
12. Порівнювати дитину частіше із нею (якою вона була раніше), а не з її однолітками, знайомими.
13. Не жити життя замість дитини, але бути поряд із нею для допомоги в разі потреби.
14. Поважати гідність дитини.
15. Не припускати розходження між словами і діями батьків.
16. Намагатися у спілкуванні з дитиною висловлювати свої почуття.
17. Бути для дитини прикладом у словах та вчинках.
18. Виконувати обіцяне.
19. Давати дитині свободу щодо виду діяльності та її форм. | 
